Форми організації виховних робіт
учнів на уроках і
поза школою.
У пошуках
шляхів найбільш ефективного використання структури уроків різних типів
особливе значення набуває форма організації навчальної діяльності учнів на
уроці. В педагогічній літературі і шкільній практиці поширені три такі форми – фронтальна, індивідуальна і групова. Перша
передбачає спільні дії учнів класу під керівництвом учителя; друга – самостійну
роботу кожного учня окремо; групова - учні працюють в групах з 3 - 6 чоловік
або парами. Завдання для груп можуть бути однаковими або різними.
Фронтальною
формою організації навчальної діяльності учнів називають такий вид діяльності вчителя і учнів
на уроці, коли всі учні одночасно виконують однакову, спільну для всіх роботу,
усім класом обговорюють, порівнюють і узагальнюють її результати. Вчитель
працює з усім класом одночасно, спілкується з учнями безпосередньо в процесі
своєї розповіді, пояснення, показу, залучення школярів до обговорення
конкретних питань тощо. Це сприяє встановленню особливо довірливих відносин і
спілкуванню між учителем та учнями, а також учнів між собою, виховує у дітей
почуття колективізму, дозволяє вчити школярів міркувати і знаходити помилки в
міркуваннях своїх товаришів, формувати стійкі пізнавальні інтереси,
активізувати їх діяльність.
Індивідуальна
форма організації роботи учнів на уроці передбачає, що кожен учень отримує для
самостійного виконання завдання, спеціально для нього підібране, у
відповідності з його підготовкою і навчальними можливостями. Такими завданнями
можуть бути робота з підручником, іншою навчальною і науковою літературою, різноманітними
джерелами (довідники, словники, енциклопедії, хрестоматії); розв'язання задач,
прикладів, написання переказів, творів, рефератів, доповідей; проведення
всіляких спостережень і т.д. Широко використовується індивідуальна робота в
програмованому навчанні.
Групова
(ланцюгова) форма організації навчальної роботи учнів, її
головними ознаками є:
¾ клас на
даному уроці поділяється на групи для розв'язування конкретних навчальних
завдань;
¾ кожна
група отримує окреме завдання (однакове або диференційоване) і виконує його
спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи або вчителя;
¾ завдання в
групі виконуються таким чином, який дозволяє враховувати і оцінювати
індивідуальний внесок кожного члена групи;
¾ склад
групи не є постійний, а добирається з урахуванням того, щоб з максимальною
ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного
члена групи.
Кількість
членів групи різна. Вона коливається в межах 3-6 чоловік. Склад групи
змінюється в залежності від змісту і характеру майбутньої роботи. Не менше
половини групи повинні складати учні, здатні успішно займатися самостійною
роботою.
Групову
форму роботи доцільно використовувати при проведенні практичних і лабораторних
робіт, робіт-практикумів з природничих предметів; при виробленні трудових
навичок, навичок розмовної мови; при вивченні текстів копій історичних
документів та ін. В процесі такої роботи максимально використовуються
колективні обговорення результатів, взаємні консультації. Все це
супроводжується індивідуальною самостійною роботою.
Групова
діяльність учнів складається з наступних елементів:
1. Попередня підготовка учнів до
виконання групового завдання, визначення навчальних завдань, короткий
інструктаж учителя.
2. Обговорення і складання плану
виконання навчального завдання в групі, визначення способів його вирішення,
розподіл обов'язків.
3. Виконання навчального завдання.
4. Спостереження вчителя і
коректування роботи групи і
окремих учнів.
5. Взаємоперевірка і контроль за
виконанням завдань у групі.
6. Повідомлення учнів за викликом
учителя про отримані результати, загальна дискусія в класі під керівництвом
учителя і формування загальних висновків.
7. Індивідуальна оцінка роботи груп і
класу в цілому.
ПОЗАУРОЧНІ
ФОРМИ НАВЧАННЯ
Семінарські заняття
Практикуми
Факультативні заняття
Навчальна екскурсія
Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки
Домашня навчальна робота учнів
У навчально-виховному процесі сучасної школи, крім уроку
використовують позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії,
індивідуальні або групові додаткові заняття, предметні гуртки, домашню
навчальну роботу.
Семінарські
заняття
Семінарські заняття — обговорення класним
колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних
питань з основного розділу (чи кількох розділів).
Семінари
сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати,
синтезувати, абстрагувати, конкретизувати, узагальнювати, розвивають увагу,
мислення, інтерес до навчального предмета. Проводять їх здебільшого у старших
класах. У них беруть участь всі учні класу. Семінари складаються з двох
взаємопов'язаних ланок — самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення
результатів їх самостійної пізнавальної діяльності.
Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару,
формулює основні та додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з
урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить
групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти. Результати самостійної
роботи учні подають у вигляді плану чи тез виступу, конспекту основних джерел,
доповіді чи реферату. Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди
(переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання першоджерел чи
доповідей. Методична особливість семінару-розгорнутої
бесіди полягає в тому, що його тему поділяють на невеликі за обсягом,
органічно пов'язані між собою, питання, вирішення одного з яких веде до
вирішення наступного. Бесіда починається з постановки питання. Після закінчення
виступу доповідача учаснику ставлять додаткові питання, за необхідності учитель
надає можливість бажаючим доповнити відповідь товариша. Завдяки цьому бесіда з
одним учнем поступово переходить у бесіду з усім класом.
Практикуми
Практикум — форма навчального процесу, за якою учні самостійно виконують
практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички й уміння.
Проводять їх із предметів фізико-математичного і природничо-біологічного циклів
після вивчення великих розділів курсу.
Під час практикуму узагальнюють і систематизують теоретичні
знання, дбаючи про їх практичне застосування, оволодіння елементами
дослідницької діяльності.
Факультативні
заняття
Факультатив (лат. facultatis — необов'язковий) — навчальний курс, не
обов'язковий для відвідування.
Факультативні заняття впроваджено в шкільну практику як форму диференційованого
навчання. Для факультативів розроблено варіанти програм, навчальні посібники.
За освітніми завданнями виділяють такі види факультативів: з
поглибленого вивчення навчальних предметів (позапрограмове поглиблення знань з
метою вступу до вищого навчального закладу); з вивчення додаткових дисциплін; з
вивчення додаткової дисципліни з одержанням спеціальності; міжпредметні
факультативи. Кожен з видів факультативу може поділятися залежно від
дидактичної мети на теоретичні, практичні, комбіновані.
Навчальна екскурсія
Навчальна екскурсія (лат. excursio — прогулянка) — форма організації
педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під
керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.
Екскурсія є
складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв. Вона відкриває
можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями
учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє
ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів,
зокрема їх емоційної сфери.
Для ефективного проведення екскурсії
необхідне чітке визначення освітньої та виховної мети, вибір оптимального
змісту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготовки учнів.
Додаткові
групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки
Проводять у післяурочний час або в групі подовженого дня. їх призначення —
компенсувати відставання окремих учнів. Додаткові заняття з відмінниками
проводять під час їх підготовки до предметних олімпіад, вступу до вузів.
Спеціальним видом таких занять є уроки вдома з прикутими до ліжка хворими
дітьми. Вчитель сам обирає методику проведення таких занять, їх періодичність і
тривалість, готує до них матеріали. Єдиною методичною вимогою до додаткових
занять є їх ефективність, тобто завершення лише після того, як остаточно
ліквідоване відставання, а ті, що додатково займались, увійшли в нормальний
робочий ритм.
Предметні гуртки — науково-освітні гуртки, організовані з метою розширення й
поглиблення знань учнів з різних предметів навчального плану школи й розвитку в
них інтересу до відповідних галузей науки, художньої літератури й мистецтва,
техніки тощо.
Домашня
навчальна робота учнів
Домашня робота — самостійне виконання учнями навчальних завдань після
уроків.
Їх виконують не тільки вдома, а й у школі, зокрема, в групах подовженого дня.
Тому її ще називають самопідготовкою. Необхідність домашніх завдань зумовлена
тим, що знання, навички й уміння засвоюються не відразу, а через періодичне
повторення. Крім того, лише в домашній роботі учень може якнайкраще виявити,
випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, переборювати
труднощі.
Домашні завдання — це не лише виучування поясненого на уроці,
виконання вправ, розв'язання задач тощо. Вони передбачають і самостійне
вивчення нового матеріалу, особливо в середніх і старших класах. Для того, щоб
домашня навчальна робота була ефективною, учні повинні бути уважними і
спостережливими, вміти запам'ятовувати, користуватися мисленнєвими операціями,
цінувати і розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези,
конспект, реферат, анотацію, рецензію та ін.), писати твори, виготовляти наочні
посібники та ін.
Обов'язок учителів і батьків — створити дитині належні умови для виконання
домашніх завдань. Вона повинна мати вдома своє робоче місце, необхідні
посібники, старатися виконувати завдання в день, коли отримала.
|